(0372) 594-134
(0372) 594-135
Головний офіс - 58000, м. Чернівці, вул. Прутська, 16

Як Європа за Україну у суді віддувалася (справа Андрія Портнова)

Не для кого не секрет, що 26 жовтня 2015 року Андрій Портнов, колишній юридичний радник і близька людина Януковича, виграв суд щодо зняття з нього санкцій Європейського союзу.

Щоб не давати привід для різних спекуляцій на тему продажності європейських суддів, хитрого і підступного Портнова, який змусив суд ЄС прийняти рішення на свою користь,наївність європейців, що купилися на слова Портнова “ці руки нічого не крали”, пропонуємо ознайомитися із текстом рішення суду і робити самостійні висновки.

Так, 5 березня 2014 року Рада ЄС (the Council of EU) прийняв рішення №2014/119/GASP про замороження всіх активів та заборону в'їзду на території ЄС окремим колишнім високопосадовцям України, зокрема, пану Портнову. Накладення санкцій було підтримано Євроейською комісією.

Портнов не довго думаючи 29 квітня 2014 року звернувся із скаргою до Європейського Суду Справедливості (European Court of Justice) про скасування рішення Ради ЄС та Європейської Комісії про включення його до списку санкцій.

Європейський Суд Справедливості, який досить часто плутають з Європейським Судом Прав Людини, - являється специфічним інститутом правосуддя, в компетенцію якого входить тлумачення права ЄС та розгляд скарг на дії та рішення вищих органів ЄС.

Доводи скаржника зводилися до п'яти аргументів: 1) порушення принципу невинуватості, 2) порушення принципу обгрунтованості рішення державного органу, 3) відсутність чітких критеріїв та обгрунтувань, чому його ім'я було внесене до списку санкцій, 4) помилкове тлумачення обставин справи, 5) порушення права власності.

Суд Справедливості дійшов висновку, що достатньо буде розглянути обгрунтованість третього аргументу скаржника.

Потрібно віддати шану представникам Ради ЄС в суді, вони зробили все від них залежне, щоб переконати Суд в тому, що Портнов не святий і санкції щодо нього обґрунтовані. Виникає логічне питання, а чому ж справедливий Суд дійшов протилежного висновку?

Так, в параграфі 40 рішення Суд дійшов висновку, що “ім'я Заявника включене до Списку осіб, які підпадають під санкції ЄС, з обгрунтуванням, що по відношенню до Заявника правоохоронні органи України проводять розслідування за звинуваченнями у вчинені кримінального правопорушення щодо розкрадання державних коштів та наступне їх незаконне виведення закордон”. Приймаючи рішення Рада ЄС виходила з тієї обставини, що по відношенню до Портнова щонайменше проводилося кримінальне розслідування, хоча на час прийняття рішення про включення до Списку санкцій, не було сформоване остаточне офіційне звинувачення.

З параграфу 41 рішення ми дізнаємося, що включення Портнова до Списку санкцій Рада ЄС відбулося на прохання влади України згідно Листа від 03.03.2014р., відповідно до якого повідомлялося, що українські правоохоронні органи розпочали серію розслідувань кримінальних злочинів, вчинених колишніми високопосадовцями, серед яких значиться прізвище Заявника.

І тут найцікавіше — Суд намагається дати оцінку цьому Листу з революційної України. На думку Суду, цей Лист містить досить загальні туманні фрази, зокрема твердження про можливу причетність Портнова до розкрадання державних коштів. Суд звертає увагу, що цей Лист від 03.03.14р. є єдиним доказом, на підставі якого було прийнято рішення про включення Портнова до Списку санкцій (параграф 42).

В параграфі 43 Суд вказує, що недостатньо того факту, що Лист від 03.03.2014р. підписаний самим Генеральним Прокурором України, оскільки навіть в Листі вказується, що факт розкрадання коштів до кінця не встановлений, в Листі навіть близько відсутні твердження, що такі злочини дійсно мали місце, або Портнов причетний до них.

Звичайно, на той час Україна не встигла зібрати жодних доказів проти Портнова. Чому ж європейці цього не врахували? Виявляється врахували. Параграф 46 містить таку думку Суду: “справді, для застосування Радою ЄС санкції до особи, яка звинувачується у причетності до злочину, не обов'язково необхідна наявність обвинувального вироку, що підтверджено попередніми рішеннями Суду в подібних справах”.

Наступні три параграфа, на наш погляд, є вироком не так Раді ЄС, представники якої змушені були червоніти перед суворим судом, а навпаки, оцінкою дій Генеральної Прокуратури України.

Так, в параграфі 47 рішення Суд вказав, що в усіх попередніх справах щодо законності накладення санкцій на особу, генеральний прокурор такої третьої країни — не члена ЄС вжив усіх запобіжних заходів і, щонайменше, було арештовано майнові активи підозрюваних осіб, та такі заходи прокурора були підтримані рішенням національних судів. Відповідно, застосування Радою ЄС до особи санкцій було обгрунтовано з посиланням на конкретні обставини справи.

Конкретно в справі пана Портнова є всі підстави констатувати, на думку Суду, що у Ради ЄС не було жодної інформації щодо вжитих українською владою конкретних запобіжних чи обмежувальних заходів стосовно Заявника, і Лист від 03.03.2014р. не містить жодної інформації, яка необхідна для встановлення причетності Заявника до стверджуваних правопорушень. Суд також зауважує, що немає доказів на підтвердження обставин, викладених у Листі, що по відношенню до Заявника дійсно була порушена кримінальна справа, навіть, якщо така справа знаходилася на стадії досудового слідства (параграфи 48, 49 рішення).

Отже, рішення зводиться до того, що європейці, в принципі, не проти були залишити санкції, але українська прокуратура не дуже намагалася допомогти в цьому, навіть, європейцям не відомо, чи справді була кримінальна справа.

Цікавим в цьому відношенні є той факт, що для Портнова, великою мірою, рішення Європейського Суду не дуже і потрібно було. Його активи в Євросоюзі ніхто не заморожував, також, посадовці ЄС ще за кілька місяців до рішення суду виключили Портнова зі списку осіб, які підпадають під санкцій. Але скаржник все одно наполіг на продовженні судового розгляду на тій підставі, що бажає, щоб Суд дав оцінку правомірності рішення про включення його в список санкцій. Питання риторичне — для чого це все Портнову?

Повний текст рішення суду та позовну заяву А.Портнова можна знайти тут (ні українського, ні російського перекладу немає)

 

Всі права захищені «Софяк та партнери», 2013р.
Розробка сайту — Brilliant IT